Телеоб’єктиви: що можна зняти з 30 метрів і чим за це платять вага й світло

Розведіть пальці на екрані смартфона, і кадр наблизиться. У моделях із телемодулем до певної межі це оптичне наближення (зазвичай 3× або 5×, приблизно 70–120 мм в еквіваленті повного кадру), далі телефон обрізає кадр і дотягує деталі обробкою за допомогою ШІ. У фотоапараті з телеоб’єктивом оптичне наближення на всьому діапазоні. Тож далекий об’єкт займає на сенсорі фізично більше пікселів. А якщо до цього додати ще й цифровий зум за допомогою кропу, то іноді можна розглянути найменші деталі.

Скільки міліметрів — це «теле»

Чіткої межі немає. На повному кадрі (еталонний розмір сенсора, до якого приводять усі фокусні) до телеоб’єктивів зазвичай відносять усе від 100 до 135 мм: кут по діагоналі в 135 мм близько 18°, у 200 мм близько 12°. Зум 70–200 мм найчастіше беруть для подій, 300–400 мм для спорту й дикої природи (8° і 6°). Усе від 500 мм називають супертелеоб’єктивами: 600 мм дають близько 4°, 800 мм близько 3°.

Ресурс: Expert Photography

На кропі множники ті самі: 1,5 для APS-C (у Canon 1,6) і 2 для Micro Four Thirds. Кадр, як у 600 мм, дає 400 мм на APS-C і 300 мм на Micro Four Thirds, тобто менший і легший об’єктив. Розмиття фону множиться разом із фокусною: 300 мм f/4 на Micro Four Thirds розмиває приблизно як 600 мм f/8, а експозиція лишається такою, як для f/4.

Повний кадр, горизонтальна орієнтація. Колонка «Ширина кадру» показує, скільки метрів сцени вміщується в кадр на відстані 100 м. В останній колонці людина заввишки 1,8 м займає всю висоту кадру.

Ширина футбольних воріт — 7,32 м. З 100 м на 600 мм вони в кадр не влізуть, а на 400 мм влізуть із запасом менше метра з кожного боку.

Що відбувається з фоном на довгому об'єктиві

Розмір людини в кадрі задають фокусна і відстань разом, а те, наскільки великим вийде фон відносно людини, залежить тільки від відстані. Найкраще це видно на ефекті доллі-зум (dolly zoom, або ефект Вертіго). Оператор на візку, доллі, відʼїжджає від актора і одночасно крутить зум на довшу фокусну, тож актор у кадрі лишається того самого розміру. Фон за ним при цьому насувається. Якщо їхати до актора й розкривати зум на ширше, фон відбігає, і коридор за спиною ніби витягується.

Цифри такі. Гравець ростом 1,8 м заповнює висоту кадру на 40 мм з 3 м і на 400 мм з 30 м. Трибуна за ним стоїть на 60 м далі. З 3 м вона віддалена від камери на 63 м, тобто в 21 раз далі за гравця (63 поділити на 3). З 30 м вона на 90 м, далі лише втричі (90 поділити на 30). Тому на 400 мм трибуна відносно гравця в 7 разів більша, ніж на 40 мм, хоча сам гравець на обох кадрах однакового розміру. Довгий об'єктив дозволяє стояти за 30 м, і з такої відстані фон лишається великим. Діафрагмою його можна розмити, але зменшити не вийде.

Крок убік працює інакше. Ви стоїте за 30 м від гравця, відходите на 3 м вбік і знову наводите камеру на нього: гравець лишається в центрі, а фон за ним зсувається майже на три чверті ширини кадру на 400 мм. Доллі-зум тут ні до чого, ним фон збільшують чи зменшують, а склад фону лишається тим самим.

Під яку зйомку яка фокусна

У спорті дивіться на останню колонку таблиці. Стоїте за 30 м від гравця: 400 мм дають його в повний зріст, на 200 мм він займає половину висоти кадру. Різка зона 400 мм f/4 з цієї відстані 1,3 м (від 29,3 до 30,7 м), і футболіст у спринті, близько 8 м/с, проскакує її за 0,17 с. Для такої зйомки беруть безперервний автофокус і витримку 1/1000 с і коротшу.

З птахами арифметика жорсткіша. Птах завдовжки 15 см (приблизно як велика синиця) на 600 мм з 5 м займає 57% ширини кадру, а з 20 м 13%. На 200 мм з тих самих 20 м це 4%, і щоб довести його до тієї самої крупності, кадр доведеться обрізати втричі по кожній стороні: з 45 Мп лишиться близько 5.

Ресурс: Australian Photography

Оператор у кінці залу, до трибуни 12 м. Для відео 16:9 і кадру від голови до грудей (60 см по висоті) це якраз 400 мм. З тієї ж точки на 200 мм у кадр влізе 1,2 м спікера замість 0,6 м, а щоб отримати той самий кадр на 85 мм, до трибуни треба підійти на 2,6 м, тобто сісти в перший ряд.

Для компанії, яка сама знімає виїзні заходи, 70–200 дає людину в повний зріст з 15 м. А от якщо такі екстримальні лінзи, як 400 мм потрібні лиш декілька раз на рік, то їх простіше взяти в оренду.

Світлосила, вага і тремтіння

Діаметр отвору дорівнює фокусній відстані, що поділена на діафрагму. У 400 мм f/2.8 це 143 мм, у 400 мм f/5.6 лише 71 мм, і переднє скло не може бути вужчим за отвір. Звідси вага: світлосильні супертеле зазвичай важать близько 3 кг і більше, а 70-200 f/2.8 від кілограма.

Ресурс: SLR Lounge

Зум 70-200 f/2.8 із конвертером ×2 перетворюється на 140-400 мм f/5.6. Конвертер ×2 з'їдає два ступені світла, ×1,4 — один. Від прайма 400 мм f/2.8 такий зум відстає на ці самі два ступені: де прайм обходиться ISO 3200, зуму при тій самій витримці потрібно 12800. Зате він легший, а знявши конвертер, ви повертаєтеся до 200 мм f/2.8. Підходить конвертер далеко не до всіх зумів, список сумісності дивіться у виробника.

Півградуса хитання камери зсуває кадр на 35 мм менш ніж на 1% ширини, а на 400 мм на 10%: довгий об'єктив збільшує тремтіння рук разом із зображенням. Без стабілізації для фото беруть витримку не довшу за 1/фокусну, тобто 1/400 с. Відео зазвичай знімають на 1/50 с (при 25 кадрах/с), і 400 мм з рук без опори дасть розмиті кадри та стрибки картинки, тому для відео з довгого об'єктива я б брав монопод як мінімум. Стабілізація гасить тремтіння камери, але рух об'єкта не зупиняє: футболіста на 1/100 с вона не заморозить.

Відео і рентал

У телезумах зі змінною діафрагмою, наприклад f/4.5-5.6, яскравість під час зуму просідає приблизно на 0,6 ступеня. У фото це одна поправка експозиції. У відео картинка темнішає прямо на наїзді, тож для відео шукають зуми з постійною діафрагмою.

Рентал, який додає довгий об’єктив до парку, перед виїздом перевіряє такі пункти:

• Опора. У великих телеоб’єктивів є власна лапа для штатива: камера висить на об’єктиві, а не навпаки. Звірте паспортне навантаження голови штатива з вагою камери разом з об’єктивом.
• Переднє скло і фільтри. У супертеле  зазвичай немає переднього різьблення під фільтри, їх ставлять ззаду в спеціальний слот. Діаметр переднього скла звіряйте з матбоксом.
• Кільця. У фотооб’єктива на кільці фокуса немає зубців, тому під follow focus потрібне зубчасте кільце. У кіно-оптики воно штатне, а діафрагма градуйована в T-stop: T-число завжди трохи більше за F-число, бо скло пропускає не все світло.
• Режим запису. Якщо камера знімає в режимі Super 35, кадр звужується в 1,4 раза: 400 мм дають картинку як 560 мм, але з меншою кількістю пікселів. Фокусну в кадрі перевіряйте в тому режимі, у якому знімете.

За що доведеться платити

Липень, поле, птах на гілці за 80 метрів. Фотограф на 600 мм, автофокус підтвердив рамку, а в Lightroom Classic на 100% контури хитаються і від кадру до кадру різні. А чому так вийшло? Між камерою і птахом 80 метрів повітря над прогрітою землею, а шари повітря різної температури заломлюють світло по-різному й постійно рухаються. Довгий об’єктив збільшує це марево разом із птахом. Знімати краще вранці, поки земля не нагрілася, і з високої точки: чим вище над землею проходить промінь, тим менше такого повітря на його шляху.​

У специфікації є ще одна цифра, на яку рідко дивляться: мінімальна дистанція фокусування. Ближче цієї відстані камера об'єкт не сфокусує, а в 600-міліметрових об'єктивів вона зазвичай перевищує 4 м.

Теле і кіно: чому об’єктиви плутають

«Теле» в назві об’єктива і «теле» в слові «телевізор» мають одне коріння. Грецьке τῆλε означає «далеко»: телеоб’єктив бачить далеко, телескоп дивиться вдалину, телефон передає голос на відстань, телебачення показує далеке. До зйомки для телебачення назва об’єктива стосунку не має, хоча по слову легко прочитати саме так.

З кінооб’єктивом плутанина інша. «Теле» описує, скільки об’єктив бачить: фокусну і кут. «Кіно» описує, як він влаштований для знімального процесу:

• кільця фокуса й діафрагми із зубцями під follow focus;
• діафрагма градуйована в T-stop;
• кільце діафрагми крутиться без клацань;
• мінімальне дихання фокуса;
• у серії збігаються діаметри та позиції кілець.

Це дві незалежні характеристики. Кінооб’єктив буває і 18 мм, і 135 мм, а телеоб’єктив буває фотографічним, без зубців і з клацаючою діафрагмою. Тому коли хтось замовляє «теле для кіно», треба уточнювати два питання: яка фокусна і чи потрібна кіно-конструкція.

Окремо стоять телевізійні (broadcast) об’єктиви. Їх роблять для камер із сенсором 2/3 дюйма й байонетом B4, зуми в них дуже довгі, і саме такі об’єктиви видно біля поля на трансляціях. На камери з повним кадром без адаптера вони не ставляться.

Перед покупкою

Спершу потрібно зрозуміти яка відстань буде між оператором та обʼєктом зйомки. П'ятнадцять метрів дають людину в повний зріст на 200 мм, тридцять на 400 мм, а якщо вийшло близько 45, це вже 600 мм.

Також варто заглянути в бібліотеку Lightroom. Профільтруйте свої знімки за метаданними і виберіть  Focal Length. Подивіться, на яких фокусних ви знімали останній рік. Якщо багато кадрів стоїть на 200 мм у зума 70-200 і ви їх обрізали, то можна спокійно брати обʼєктив з навіть ще більшою фокусною відстанню. Коли більшість кадрів лежить на 70-135 мм, 400 мм вам найімовірніше не потрібен. Вагу довгого об'єктива з цифр не відчути, тож перед покупкою візьміть його в оренду на пару зйомок.