Фотограф на корпоративі стоїть спиною до стіни з 85-міліметровим f/1.4 і бачить у видошукачі половину бухгалтерії. Директор просив один кадр, де всі одразу. А чому ж не вміщується решта? Бо фокусна відстань задає кут огляду. На повному кадрі 85 мм охоплюють близько 28° по діагоналі, а 24 мм близько 84°.
Фікс — об'єктив з однією фокусною відстанню. Хочете інший кадр: або йдете ногами, або міняєте скло. У зума діапазон зібраний в одному корпусі, і на 24-70 мм кільце ставить будь-яке значення між цими числами, поки ви стоїте на місці. Івент-фотографи через це й ходять з двома камерами: на одній 24-70 мм f/2.8, на другій 70-200 мм f/2.8. На корпоративі чи конференції відступати нікуди, а часу немає.
Підхід ногами теж дає результат, але інший. Зум з одного місця дає те саме, що обрізка центру кадру, а коли підходите, змінюється перспектива: 85 мм з двох з половиною метрів і 35 мм з метра дадуть однакове кадрування й різні обличчя, бо на короткій дистанції ніс виглядає більшим відносно вух. Тому портретисти тримають людину за кілька метрів на 85 мм.
Світло та розмитий фон
Кітовий зум, який продають разом з камерою, під час наїзду прикривається: на широкому краї може бути f/3.5, на довгому вже f/5.6, хоча в деяких байонетів значення інші, наприклад f/4-7.1.
Число після f — це світлосила, тобто найбільший отвір, який об'єктив уміє відкрити. Чим воно менше, тим більше світла доходить до сенсора, а кожен стоп, наприклад, перехід від f/1.4 до f/2, означає вдвічі менше світла. Від f/5.6 до f/1.8 трохи більше трьох стопів, тож 50 мм f/1.8 пропускає майже вдесятеро більше світла. Відкрита діафрагма ще й розмиває фон: на f/1.8 людина відділяється від стіни за спиною, на f/5.6 фон розмивається слабше.
У фіксів світлосила, як правило, вища. 50 мм f/1.8 коштує бюджетно, наприклад Viltrox 50mm f/1.8 під Sony E, тому з нього часто починають. За f/1.4, як у Sigma 50mm f/1.4 DG HSM Art під L-mount, доплачують помітно, а за f/1.2 ще більше. Але це залежить від класу: трапляються компактні фікси з f/2.8, а серед зумів є світліші за f/2.8, наприклад Canon RF 28-70 f/2.
У професійних зумів 24-70 і 70-200 діафрагма f/2.8 тримається на всьому діапазоні. У лінійках зазвичай є й полегшені версії з f/4: вони дешевші та легші, але пропускають удвічі менше світла.
У відео світлосила важить більше, бо витримка прив’язана до частоти кадрів: на 25 кадрах/с її тримають близько 1/50 с, і яскравість нею не підкрутиш. Залишаються діафрагма та ISO. Для інтерв’ю в кімнаті з одним вікном 24-70 мм f/2.8 дасть ту саму яскравість на ISO 6400, що 35 мм f/1.4 на ISO 1600. Скільки шуму ви матимете на 6400, залежить від сенсора, і на деяких камерах його вже доводиться придушувати в DaVinci Resolve.
На f/1.4 глибина різкості така мала, що герой, який нахилився до співрозмовника, може вийти з різкості: на 85 мм з двох метрів різкою лишається смужка завглибшки близько 5 см. Для інтерв’ю на штативі, де людина сидить нерухомо, можна брати фікс. Якщо головний герой постійно ходить, то простіше знімати з зумом.
Різкість
Це те, наскільки чітко об’єктив передає дрібні деталі: окремі волоски, нитки тканини, текст на упаковці. Різкість оцінюють у двох зонах, по центру і по краях та кутах кадру. У майже всіх об’єктивах центр різкіший за краї.
Будь-яка лінза трохи псує зображення. Промені різних кольорів збираються не в одній точці, і на контрастних краях з’являється кайма. Промені з країв лінзи фокусуються інакше, ніж центральні, тому кадр м’якшає. Конструктор гасить це, ставлячи поруч лінзи з протилежними похибками.
У фікса такий розрахунок робиться під одну фокусну. Зум мусить давати пристойну картинку і на 24, і на 70 мм, тож десь доводиться поступитися: Ллойд Чемберс, який зіставляв топові зуми з фіксами Zeiss, називає типовою поступкою кривизну поля, тобто площина різкості трохи вигнута, і при різкому центрі краї м’якшають. Кайма трапляється і у фіксів: Nikon 24 мм f/1.4G має її на відкритій діафрагмі.
Наскільки це помітно, залежить від моделі. У багатьох зумів є фокусна, на якій вони різкіші, ніж на решті діапазону. Реальна перевага фікса там, куди зум просто не дотягує. 24 мм f/1.4 дає на два стопи більше світла, ніж 24-70 на f/2.8: експозиція, яку зум отримує на 1/100 с, у фікса виходить на 1/400 с.
Дисторсія
Це геометричне спотворення, коли прямі лінії вигинаються. Є два види. Бочка буває на широкому куті, лінії по краях вигнуті назовні. Подушка буває ближче до довгого кінця, лінії вигнуті досередини. Наприклад, рівний край столу або коробки на 24 мм біля краю кадру виглядає дугою. Для каталожної зйомки це проблема. Спотворення залежить від фокусної та конструкції, тому в зумах бочка найсильніша на широкому кінці, а ближче до довгого вона переходить у подушку.
Частина беззеркальних об’єктивів проєктується з розрахунком, що геометрію виправить програма: так працюють, наприклад, Panasonic 14-140 для Micro Four Thirds і Leica 24-90 f/2.8-4, у якої корекція найпомітніша на широкому краї. Камера сама прибирає спотворення у видошукачі та в JPEG, тож у кадрі ви його можете не побачити, а в RAW воно лишається.
Віньєтування і корекція в Lightroom
Віньєтування — це затемнення кутів кадру. Косі промені проходять до сенсора через вужчий отвір, бо їх частково перекриває корпус об’єктива, тому на відкритій діафрагмі кути виглядають темнішими. З закриттям діафрагми ефект слабшає. Найкраще його видно на рівному фоні: біла циклорама, небо, стіна. Це залежить від кута огляду, світлосили та конкретної моделі, тож вважати це проблемою саме зумів не варто.
Більшу частину цього прибере Lightroom, і вистачить двох галочок у панелі Lens Corrections. Enable Profile Corrections підтягне профіль вашого об'єктива, випрямить лінії та підсвітить кути. Якщо профіль не знайшовся, марку й модель можна вибрати в списках вручну. Поруч стоїть Remove Chromatic Aberration, і після неї картинка може не змінитися взагалі: частину кайми виробник уже виправив у самому об'єктиві. Платите за це краями кадру, які при вирівнюванні трохи обрізаються, і шумом у підсвічених кутах. Ідеально все одно не буде, бо спотворення змінюється і з фокусною, і з дистанцією фокусування.
Ціна, вага і що брати
Ціна залежить від світлосили й класу об’єктива більше, ніж від того, фікс це чи зум. У лінійці Canon RF 50 мм f/1.8 коштує в рази менше за 24-70 мм f/2.8, але 50 мм f/1.2 L того ж виробника виходить приблизно як цей зум: заради додаткового стопа світла в конструкцію додають великі лінзи зі спеціального скла. Три-чотири фікси f/1.4 на різні кути теж можуть вийти дорожчими за один зум f/2.8. Tamron і Sigma роблять і зуми, і фікси дешевше за оригінальні. 70-200 мм f/2.8 у більшості версій важить від одного до півтора кілограма, а 85 мм f/1.8 значно легший.
Для каталожної зйомки у фікса є своя перевага: фокусна відстань не змінюється. Якщо ви знімаєте тисячу позицій за кілька днів, у зума її доводиться виставляти щоразу, і від сесії до сесії вона трохи розходиться, а разом з нею розходиться перспектива в картках товару. Кільце зума іноді заклеюють скотчем на потрібній позначці, а фіксу скотч не потрібен.
У рентал-парку зум частіше в роботі: 24-70 f/2.8 беруть під івент, репортаж, інтерв’ю й простий кліп, тож простоїв у нього менше, ніж у вузького фікса. Кіно-фікси здають комплектом під конкретний проєкт.
Бізнесу та починаючим фотографам та відеографам варто почати з універсального набору: 24-70 мм f/2.8 і одного фікса на 50 мм. Зум візьме на себе події й предметну зйомку, а фікс відповість за портрети та інтерв’ю з розмитим фоном.
