Ширококутні й ультраширокі об’єктиви: чому з ними треба підходити ближче

Відкрийте камеру в смартфоні й натисніть «0,5×». Це ультраширокий модуль, і в більшості сучасних моделей він дає кут близько 13–14 мм в еквіваленті повного кадру. Тобто, навіть той, хто ще не купив собі фотоапарат, вже знає і користується ширококутною лінзою.

Ширококутник вміщує більше, і це видно одразу. Менш помітно, що разом із простором у кадр входить і багато зайвого. Людина на відстані 5 метрів висотою 14 мм займає п'яту частину висоти кадру, і щоб вона не загубилася, доводиться підходити. На 50 мм з тієї самої точки вона заповнює майже три чверті.

Що ближче камера до об'єкта, то різкіше змінюється перспектива: предмет за півметра від об'єктива в кадрі виглядає у 6 разів більшим, ніж такий самий за 3 метри. Це дає відчуття глибини, за яке ширококутники люблять, і водночас розтягує краї та збільшує носи на портретах, за що на них нарікають.

Нижче розберемо, що це за оптика, що вона робить добре, де підводить і що вибрати.

Скільки міліметрів — це «широко»

Правило просте: чим менше число, тим ширший кадр. Для орієнтиру на повному кадрі (це еталонний розмір сенсора, до якого все приводять):

• 50 мм — «нормальний» кут. Картинка близька до того, як око сприймає сцену, тому такі об’єктиви роками були стандартом.
• 35 і 28 мм (як Sigma 18-35mm f/1.8 DC) — ширококутні. Кут по діагоналі близько 63° і 75°: вже помітно більше простору, але кадр ще виглядає природно.
• 24 мм і коротші (по типу Viltrox AF 14mm f/4 Air) — ультраширокі. На 24 мм кут близько 84°, а на 14 мм аж 114°, тобто майже все, що ви бачите перед собою, включно з периферійним зором.

У специфікаціях телефона для «0,5×» ви побачите щось близько 2 мм, і це не помилка. Сенсор у смартфоні приблизно в шість разів менший за повний кадр (за діагоналлю). Тож щоб побачити такий самий широкий кут, лінза мусить бути в шість разів коротшою. Цифра 13–14 мм на нашій шкалі показує, яка фокусна дала б той самий кадр на повному кадрі. Для порівняння телефона з фотоапаратом нам потрібна саме вона.

Так само працює і з фотоапаратами, у яких сенсор менший за повний кадр (їх називають кропами). Такий сенсор вирізає з картинки лише центральну частину. Тому кадр виходить вужчим, ніж на повному кадрі при тій самій фокусній. Щоб отримати «еквівалент», фокусну множать: на 1,5 для APS-C (у Canon на 1,6), на 2 для Micro Four Thirds. Тож об’єктив 16 мм на APS-C дає такий самий кадр, як 24 мм на повному кадрі. І навпаки: щоб на APS-C отримати кут, як у 16 мм на повному кадрі, потрібно близько 11 мм.

Через це легко помилитися при купівлі. Китовий 18-55 мм, який іде з багатьма камерами, на кропі показує кадр, як 27-83 мм на повному. Тобто, на найширшому положенні він лише трохи ширший за звичайний кут, і якщо вам не вистачає простору, то ширшим у системі з кропом буде об’єктив від 10-12 мм, а не «щось на 16». Спеціалісти Filmex Pro з радістю проконсультують вас, щоб ви вибрали саме те, що потрібно для вашої задумки.

Що ви отримуєте

Візьмемо готельний номер на 14 м². З порога на 14 мм ліжко займе пів кадру, стеля з підлогою розбіжаться, і номер здасться більшим, ніж є. Таке фото збере більше кліків. Тепер те саме з кута, на 24 мм, з висоти грудей: так номер бачить гість, коли заходить. Тісно, але охайно, і скарг на ресепшені стане менше. Готелю, шоуруму чи ресторану, які знімають себе самі, краще брати другий варіант: кадр не має обіцяти більше, ніж людина побачить. А от у фешн-зйомці в простенькому готелі перший варіант працює на вас.

У пейзажі ширококутник потрібен з іншої причини: щоб підійти впритул. Валун завширшки 40 см за 40 см від камери на 16 мм займе майже половину кадру, а гори позаду все одно влізуть, просто будуть дрібними й далекими.

Ресурс: Digital Photo Mentor

Ширококутник прощає невеликий промах фокусу. Різкою виходить не одна точка, а смуга простору навколо неї, і на широкому куті ця смуга значно товща. Порівняйте: повний кадр, f/8, об'єкт за 3 м. На 85 мм різкою буде смуга завтовшки близько 60 см, від 2,7 до 3,3 м, тож промах фокусу на пів метра, і об'єкт уже м'який. На 16 мм різким буде все від 0,8 м до нескінченності, і промахнутися майже нікуди. Тому вуличні фотографи й репортажники зі ширококутником виставляють фокус десь на метр і далі знімають, не наводячись.

Репортажник у напівтемному залі на широкому куті знімає з рук і залишає чистий ISO. На 200 мм той самий кадр коштував би йому шуму: щоб дотягнутися до витримки 1/200 с, довелося б піднімати ISO приблизно з 400 до 5000. Причина проста: руки тремтять однаково, а довгий об'єктив збільшує це тремтіння разом із зображенням.

Блогеру з камерою на витягнутій руці ширококутник потрібен просто технічно. Від руки до обличчя 50-70 см, і щоб у кадр влізли і обличчя, і те, що за спиною, потрібно 16-20 мм на повному кадрі або 10-14 мм на кропі. Телеканали роблять те саме: 20-24 мм показують і репортера, і місце події. Є лише побічний ефект: на такій відстані до обличчя воно виходить трохи карикатурним.

У репортажах й на весіллях класикою вважають 24-35 мм. Така оптика змушує працювати поруч із людьми, а не знімати з кінця зали, і в кадр потрапляють і людина, і її оточення.

Для зірок ширина працює разом зі світлосилою. Земля обертається, і за довгу витримку зірки з крапок стають рисками, але довжина риски залежить від фокусної: на 50 мм зірка проходить по сенсору шлях у 3,5 раза довший, ніж на 14 мм (50 поділити на 14). Максимальну витримку рахують за правилом 500: поділіть 500 на фокусну. На 14 мм це 35 с, на 50 мм 10 с. На камерах від 40 Мп зірки на таких витримках уже трохи тягнуться, тож реально беріть близько половини: 15-20 с на ширококутнику.

На знімальному майданчику

У фото ширококутник дає кадр, а у відео він ще й змінює те, як сприймається рух, і те, що відбувається на майданчику за межами кадру. Тому ширину у відео обирають під конкретну сцену: де камера стоїть, куди їде і хто ще поруч із нею.

Рух: чому ширина робить його швидшим

Розмір предмета в кадрі залежить від відстані до нього. І важливо не скільки метрів ви проїхали, а яку частину відстані з'їли. Щоб годинник займав у кадрі однаковий розмір, на 24 мм камеру ставлять за 50 см від нього, а на 85 мм за 1,8 м. Проїзд на 25 см на 24 мм скорочує відстань удвічі, і годинник стає вдвічі більшим. На 85 мм ті самі 25 см з'їдають лише сьому частину відстані, і годинник виростає візуально на 16%.

Для динамічних проходок, спорту, кліпів і екшну беруть 14-24 мм. Для повільного наїзду на продукт чи інтер'єр ширина шкодить: на ній видно кожен сантиметр ходу, як у прикладі з годинником, тож тут краще 35 мм і довше. З рук і з гімбала ширококутник знімати найлегше. Пастка одна: у режимах Active електронна стабілізація обрізає кадр тож 16 мм при кропі ×1,2 стають 19 мм. Якщо кут критичний, перевірте кроп до зйомки.

Інтерв’ю та розмова в кадрі

Кадр з фільму «Гранд Готель Будапешт»

Чотири метри. Стільки треба відійти від людини, щоб на 85 мм вона влізла в кадр по пояс. У більшості кабінетів і таких метрів немає, тому там інтерв'ю знімають на 35 мм, де вистачає менше двох. Фон на 35 мм розмитий слабше, зате в кадрі лишається цех, лабораторія чи офіс, і глядач бачить, де людина працює. Нижче 28 мм краще не опускатися: на 24 мм і ширше обличчя в центрі кадру починає спотворюватися.

Що потрапляє в кадр і де сидить вудка

Ультраширокий показує все, що на майданчику зазвичай ховається за краєм кадру: стійки зі світлом, мікрофонну вудку, асистента, який «просто йшов повз», і тінь оператора. Вудка мусить триматися вище верхньої межі кадру, а де ця межа проходить, залежить від об'єктива. Візьмемо актора за 2 м від камери, що стоїть на рівні його очей (відео 16:9, повний кадр):

Авто, тісні приміщення й екшн

Салон автомобіля — майже ідеальне місце для ультраширокого обʼєктива. Камеру кріплять на скло чи панель, відійти нікуди, а в кадр треба вмістити і водія, і пасажира, і дорогу. Для цього зазвичай беруть 14-20 мм. Так само з кабінами техніки, кухнями ресторанів і цехами: де людина працює в замкненому просторі, більшість кадрів знімають на 14-24 мм.

Для ренталів і продакшенів

Ультраширокий майже завжди випадає з комплекту: решта праймів підігнані під один матбокс і один follow focus, а він — ні. Перевіряйте до виїзду на майданчик:

• Діаметр і довжина. Ультраширокий зазвичай масивніший за сусідів по набору. Якщо в решти передній діаметр, скажімо, 95 мм, то під нього потрібне інше перехідне кільце на матбокс. Довгий корпус ще й зсуває об'єктив по рейках.
• Кільця. Фокус і діафрагма стоять в іншому місці, тому привід follow focus доведеться пересувати вздовж рейок і підбирати по зубцях.
• Покриття сенсора. Коло зображення прайма під Super 35 має діагональ близько 31 мм, а сенсор повного кадру — близько 43 мм, тому по кутах будуть чорні провали. Якщо перемкнути камеру в режим Super 35, кути зникнуть, але кадр звузиться в 1,4 раза: 14 мм дадуть картинку приблизно як 20 мм. Перевіряйте в тому режимі запису, у якому реально зніматимете.
• Фільтри й бленда. Передня лінза випукла, накрутних фільтрів немає: потрібен матбокс або задні слоти. Змінний ND на широкому куті іноді малює темний хрест, тож для ультраширокого беріть фіксовані ND. Матбокс теж перевірте на 14 мм, бо довга бленда з прапорцями підрізає кути.

За що доведеться платити

Весільний банкет, сорок гостей, зал, де відійти нікуди. Фотограф ставить 16 мм, щоб влізли всі, і мама нареченої, яка опинилася з краю, на кадрі виходить помітно ширшою, ніж у житті, та ще й розтягнутою в бік кута. Профільну корекцію в Lightroom увімкнено, а ефект нікуди не зник. Пояснювати це мамі нареченої доведеться фотографу, а не Lightroom.

Кадр з фільму «Уцілілий»

На груповому кадрі на 16 мм людей по краях розтягне, і ні Lightroom, ні дорожчий об'єктив цього не виправлять. Щоб прямі лінії лишалися прямими, об'єктив мусить збільшувати краї сильніше за центр, а куля на краю виходить еліпсом: на 16 мм у півтора раза довшим за ширину, на 35 мм ледь витягнутим. Тому важливих людей ставте ближче до центру, а краї віддайте інтер'єру. А коли весь кадр потрібен групі, піднімайтеся до 24-35 мм. Та сама геометрія б’є і по портретах, тільки тут розтягується ніс.

Решта мінусів дрібніші, і зручніше розкласти їх за ситуаціями:

Висновок

Ширококутник дає не «більше в кадрі», а можливість підійти ближче. Він дає простір, глибину й динаміку руху у відео. Платите за це краями кадру, носами на портретах і вертикалями, що падають. Тож питання не в тому, чи він добрий, а чи підходить під вашу задачу.

• Фотографи й бізнеси, що знімають контент самі: зум 16-35 мм на повному кадрі (на кропі 10-20). Один об'єктив закриває і інтер'єр, і репортаж, і влог. Для штатива й інтер'єру вистачить f/4, і ви заощадите на вазі та ціні. Для весіль і зйомки з рук у напівтемряві беріть f/2.8.
• Астро, нічне місто, гімбал: прайм 14-24 мм. Світлосила потрібна для зірок, а компактність для гімбала.
• Продакшн і рентали: кіно-оптика, але спершу звірте діаметр, позиції кілець і покриття сенсора з тим, що вже лежить у матбоксі.

Перед покупкою зробіть дві перевірки. Кропову оптику на повному кадрі камера обріже, і з 45 Мп залишиться близько 20. А чи потрібен вам ширококутник узагалі, покаже Lightroom Classic: відкрийте Library, у фільтрі за метаданими виберіть Focal Length і подивіться, на яких фокусних ви знімали останній рік. Якщо багато кадрів припадає на найширше положення зуму, беріть. Якщо ви ледве торкалися цієї позиції, то можете взяти обʼєктив в оренду, щоб зрозуміти, наскільки комфортно вам буде з ним.