Пів року після зйомки. VFX-супервайзер питає в робочому чаті: «Який об’єктив був на плейті 47?» Асистент оператора дістає камера-репорт, де номер серії розплився під плямою від кави. Композитор у Nuke тим часом вручну гне дисторсію, поки прямі лінії не перестануть нагадувати банан. Калібрувальну сітку на майданчику ніхто не знімав, бо там були справи важливіші. О другій ночі приходить лист від режисера: два плани треба перезняти, і, будь ласка, «тим самим об’єктивом, ви ж пам’ятаєте».
А хто його пам’ятає? Ніхто, бо об’єктив німий: картинку віддає, а хто він такий, не каже.
Leitz Cine вирішила це виправити.
Що це за інновація?
iD Mount — опціональний байонет для об’єктивів HUGO і SUMMILUX-C із вбудованим інтерфейсом метаданих. Сумісна камера записує в кожен кліп назву об’єктива, фокусну відстань, серійний номер, дані власника, карту дисторсії й карту шейдингу (тобто те, як саме цей об’єктив затемнює кадр до країв).
Версія для SUMMILUX-C має PL-байонет, для HUGO — LPL. Модуль самодостатній і не з’єднується з електронікою всередині скла, тому лізти в об’єктив не треба. Після заміни байонета Leitz радить перевірити задній фокальний відрізок (бекфокус) і, якщо потрібно, підібрати регулювальні прокладки під байонетом.
Якщо ваша камера й воркфлоу вже працюють з /i-метаданими, ні додаткових аксесуарів, ні ліцензій, ні акумуляторів, ні спеціальних налаштувань не потрібно. Як саме інформація виглядатиме на екрані, залежить від конкретної камери та моніторингу.
Навіщо це в постпродакшені?
Найпростіший приклад: серійний номер і фокусна відстань йдуть разом із матеріалом, тож менше ручного логування, а знайти той самий об’єктив на перезйомку легше. Це працює навіть там, де не треба VFX.
Найбільше від iD Mount виграє VFX. Композитор мусить прибрати спотворення об'єктива перед вставкою графіки й повернути їх після. Зазвичай для цього потрібна калібрувальна сітка з майданчика. Тепер дані про конкретне скло лежать прямо в метаданих кліпу. Leitz називає такі застосування: випрямлення кадрів, композитинг, підбір та емуляція об'єктивів, повернення характеру оптики після VFX.
Одне застереження від самих Leitz: ще на підготовці варто перевірити, що весь ланцюг від камери до VFX не з’їсть метадані по дорозі.
Чого iD Mount поки не вміє?
Це статичні метадані, не повна телеметрія. Cooke /i Technology може записувати змінні значення (дистанцію фокусу й T-stop) для кожного кадру. iD Mount так не вміє, бо не підключений до електроніки об’єктива. Тож на якій діафрагмі знято 47-й план, він не розповість.
Кліп несе надійний запис про те, який об’єктив використано і як він поводиться. Якщо камера метаданих не підтримує, об’єктив просто працює як звичайний.
Сумісність і програмування
Ресурс: CineD
HUGO — повнокадрові прайми Leitz Cine на оптиці Leica M, зазвичай з LPL або L-байонетом. iD Mount додає варіант LPL із метаданими, причому один на всі фокусні. SUMMILUX-C — лінійка під Super35 з PL, і тут байонет підбирається під фокусну відстань. Виняток: 135 мм SUMMILUX-C несумісний.
Запрограмувати байонет можна трьома шляхами:
- Нові об’єктиви можна замовити з байонетом, запрограмованим на заводі.
- Власники об’єктивів, які вже в роботі, можуть надіслати серійні номери й замовити байонети з уже занесеними даними за додаткову плату.
- Можна купити iD Mount Update Base і програмувати самому.
Із базою працює безкоштовний софт Leitz для macOS і Windows. Він дозволяє створювати, переглядати, змінювати й видаляти збережені дані. Вибираєте сімейство й фокусну, і потрібні карти підтягуються самі.
Скільки коштує новинка?
Байонет коштує €500, Update Base — €320 (у PL- або LPL-версії). Обидва продукти вже доступні по всьому світу через Leitz Cine та авторизованих партнерів. Комплект із шести виходить у €3000 плюс €320 за базу, якщо програмуєте самі. Плата за програмування залежить від ситуації.
Підсумок
iD Mount — гарний спосіб змусити об’єктив розповідати про себе. Покадрових фокусу й діафрагми він не дасть, зате закриває базове питання «що це було за скло». Якщо для вашого проєкту покадрова телеметрія важливіша, тримайтеся /i у повному форматі.
