Будь-яка зйомка — це передусім робота зі світлом. Камера — це лише інструмент для фіксації світла в кадрі. Якщо ви грамотно побудували схему, то отримаєте красиву картинку навіть з бюджетним сетапом.
У цьому матеріалі розберемо базові принципи, найпопулярніші схеми і обладнання, яке потрібне для кожної з них.
Три параметри, які визначають будь-яке світло
Перш ніж переходити до схем, варто розібратися з мовою, якою описується світло. Три ключові характеристики:
- Жорсткість (hard/soft). Характеристика розміру джерела відносно об’єкта і різкості тіней. Маленьке точкове джерело (голий спалах, невеликий рефлектор) дає жорстке світло з чіткими тінями. Велике джерело світла відносно об’єкта (октобокс, софтбокс великого розміру, світло, відбите від стіни чи стелі) дає м’яке, обгортаюче світло з плавним переходом у тінь.
- Температура світла. Вимірюється в кельвінах. Тепле світло має десь 2700–3500K. Холодне починається з 5500 К. Все, що поміж ними, то варіації нейтрального. Контролюйте температуру світла, інакше можете отримати плями на субʼєкті.
- CRI. Чим вищий індекс кольоропередачі, тим натуральніше виглядатиме світло. Шукайте зі значеннями 95 та вище.
Постійне світло vs імпульсне світло
Перш ніж говорити про схеми, варто визначитися з типом джерела. Саме цей вибір найбільше впливає на те, як ви взагалі будете працювати на майданчику. Більшість студій комбінують ці 2 типи:
- Постійне світло. Усе, що ви бачите під час налаштування, ви й побачите на знімку. Це робить його незамінним для відео. При фото це економить час на тестових знімках. До цієї категорії належать LED-панелі, моноблоки постійного світла, LED-трубки, а також компактні накамерні LED-панелі для мобільних зйомок.
- Імпульсне світло дає короткий спалах, синхронізований із затвором камери. Тут ви отримуєте більшу потужність за менших габаритів.
Модифікатори світла
Незалежно від того, чи постійне у вас джерело, чи імпульсне, саме модифікатори світла визначають, яким воно “приземлиться” на об’єкт.
Найпопулярнішими модифікаторами залишаються софтбокси й октобокси. Вони пом’якшують і формують світло, збільшуючи його джерело відносно об’єкта. Якщо потрібна вузька смуга світла, то у хід ідуть стрипбокси. Це витягнуті вузькі софтбокси. Для тих, у кого досить обмежений бюджет, варто придивитися до парасоль. Там, де потрібен сфокусований, вузькоспрямований пучок без розсіювання, використовують штори та соти.
Рефлектори й прапори заповнюють тіні або відсікають зайве світло від певних ділянок кадру. І нарешті — гелі та кольорові фільтри в рулонах. Їх кладуть на джерело для корекції кольорової температури або для створення творчого кольорового ефекту в кадрі.
Портретні схеми освітлення
Портретні схеми відрізняються переважно кутом і розміром джерела відносно обличчя. Саме ця різниця визначає настрій, характер і навіть те, для якого типу зйомки підходить ця схема. Розберемо найпопулярніші.
Рембрандт (Rembrandt lighting)
Одна з найпопулярніших схем світла. Джерело світла ставлять збоку і трохи вище обличчя під кутом приблизно 45°, так, щоб на тіньовій щоці утворився невеликий трикутник світла під оком.
Джерело розташовують під кутом 45° від осі камери (помітно збоку) і піднімають на 45° вище рівня очей моделі. Це поєднання двох гострих кутів і є фірмовою “формулою” Рембрандта.
Ресурс: Fix the Photo
Гляньте на тіньову половину обличчя. Посеред тіні побачите острівець світла під оком. Він тримається на двох межах: зверху його підрізає тінь від носа, знизу тінь від щоки. Ця маленька світла пляма і не дає обличчю «сплющитися» в темряву. Так видно рельєф обличчя, а шкіра при цьому виглядає досить гладкою та молодою.
Метелик / Paramount lighting
Джерело світла назване на честь однієї з найвідоміших кіностудій світу. Витоки схеми сягають 1930-х років і повʼязані з режисером Джозефом фон Штернбергом, який почав використовувати цю техніку для освітлення Марлен Дітріх у своїх фільмах. Він знімав її в атмосферних кадрах, освітлених за схемою, яка отримала назву Paramount lighting. Пізніше техніка стала популярною серед фотографів, які знімали портрети голлівудських зірок.
Ресурс: Fix the Photo
Джерело світла ставлять строго по центру, на осі камери (на відміну від усіх бічних схем — Рембрандта, петлі, split), і піднімають високо над головою моделі, нахиляючи вниз під кутом приблизно 45°. Ключове тут — саме центральне, фронтальне положення. Жодного зміщення вбік, світло і об'єктив камери мають дивитися на обличчя практично з однієї вертикальної лінії.
Під носом утворюється тінь у формі метелика. Це підкреслює структуру обличчя, згладжуючи текстуру шкіри завдяки легкій переекспозиції світлих ділянок.
Петля (Loop lighting)
Проміжний варіант між Рембрандтом і метеликом: джерело трохи збоку і вище. Тож тінь від носа падає невеликою “петлею” на щоку, не з’єднуючись із тінню від щоки. Універсальна схема для комерційних портретів.
Ресурс: PetaPixel
Тут основне джерело ставлять під кутом приблизно 30–45° від осі камери та піднімають вище рівня очей моделі приблизно на 15–30°. Так, ви отримуєте достатньо контрасту, але без драми Ребранта.
З обладнання для петлі достатньо одного основного джерела (софтбокса середнього розміру або портретної тарілки) + рефлектор/слабше LED-світло. Тоді тіні не впадуть в чорноту.
Роздільне світло (Split lighting)
В цьому випадку джерело світла ставлять строго збоку від обличчя, на рівні очей моделі, практично на 90° від осі камери. Тобто, світло і об’єктив опиняються по різні боки від голови під прямим кутом.
Ресурс: Sylights
Тут обличчя ділиться точно навпіл вертикальною лінією. Одна половина повністю освітлена, інша в тіні. Це найконтрастніша з класичних портретних схем. Такий різкий поділ добре підкреслює фактуру шкіри, рельєф і «чоловічу» графічність обличчя. Тому для жіночих портретів її використовують вкрай рідко.
Щоб тіні не провалилися в «чорну діру», варто використовувати слабкий рефлектор або LED-світло на мінімальних налаштуваннях.
З обладнання для Split lighting підходить порівняно жорстке або середнє джерело. Можна взяти рефлектор з сотами, невеликий-середній софтбокс або навіть голий спалах, якщо потрібен максимально різкий перехід. Щоб тіні не провалилися в «чорну діру», варто використовувати слабкий рефлектор або LED-світло на мінімальних налаштуваннях.
Інші важливі поняття
Окрім класичних портретних схем, варто знати додаткові технічні параметри. Це спростить вам майбутнє навчання та розуміння більш складних схем.
High-key
Це рівномірне, яскраве освітлення з мінімумом тіней і контрасту. Часто використовується у продуктовій зйомці, корпоративних портретах та каталогах. Таке освітлення дає відчуття легкості та чистоти.
Ресурс: Light Stalking
Low-key
Протилежний підхід: переважання тіней та високий контраст. Використовується в драматичних портретах, музичних кліпах, продуктових зйомках преміальних товарів, де важлива атмосфера.
Ресурс: Sylights
Широке і вузьке світло
Це те, як повернути модель до відносно джерела. Якщо освітлена сторона обличчя, повернута до камери, — це широке світло. Якщо ж камери повернуті переважно до тіньової сторони, то це short light (вузьке світло).
Чеклист порад
Схеми освітлення — це орієнтири. На практиці кожна зйомка проходить по-різному. Ось кілька універсальних практичних принципів:
- Одне джерело за раз. Найчастіша помилка новачків — одразу вмикати все і крутити картинку. Почніть з основного, а вже потім додавайте інші джерела по ходу справи.
- Контраст працює через різницю. Основне і заповнювальне світло працюють у парі. Близькі за яскравістю — отримуєте мʼяку, комерційну картинку. Велика різниця між ними — драма та характер.
- Температура світла підводить частіше, ніж здається. Змішали студійний прилад із денним світлом із вікна — і на шкірі зʼявляються дивні відтінки. Перевіряйте це на етапі проєктування освітлення.
- Розмір джерела важливіший за його потужність. Потужний, але маленький спалах — це все одно жорстке світло з різкими тінями. Слабший, але великий софтбокс дає мʼякіший результат просто через свій фізичний розмір відносно обʼєкта.
- Фотографуйте вдалі сетапи. Якщо схема класна, то достатньо швидко клацнути її на телефон. Тоді ви швидко відтворите її на наступній зйомці.
Висновок
Інвестиція в освітлення часто окуплюється з перших зйомок. Коли ви бачите, чому працює та чи інша схема, підібрати обладнання під конкретне завдання стає значно простіше. В основі завжди лежать 3 ключові параметри: жорсткість світла, його колірна температура і напрямок. Освоївши їх, ви зможете створювати свої схеми.
Для початку достатньо одного основного та 2 додаткових джерел. Далі довести до автоматизму розуміння того, як світло поводиться в різних сценаріях. І вже потім розширювати парк техніки під наявні задачі.
