Камера фіксує кадр, а об’єктив вирішує, який саме: скільки влізе, що буде різким, скільки світла дійде до матриці. Тому в професійному середовищі корпус вважають витратним матеріалом, а об’єктив — активом. Байонет Canon EF вийшов у 1987 році, і скло тієї епохи досі ставлять на сучасні бездзеркалки через адаптер. Корпуси за цей час змінилися кілька разів.
Небагато про терміни. У розмовах кажуть «лінза», у специфікаціях «об’єктив». Лінза — це лише одна скляна деталь, а в об’єктиві їх десять-двадцять. Нижче ми користуємося обома словами. Типи розбираємо за чотирма ознаками: фокусна відстань, конструкція (фікс чи зум), призначення (фото, кіно, спецоптика) і кріплення.
Фокусна відстань: скільки влізе в кадр
Фокусна відстань у міліметрах — це головна цифра на корпусі об’єктива. Чим вона менша, тим ширший кут і дрібніші предмети. Чим більша, тим вужчий кут і ближчі віддалені предмети.
Значення нижче наведені для повного кадру (36×24 мм):
| Тип | Фокусна, мм | Кут по діагоналі (приблизно) | Типові задачі |
| Ультраширококутні | 10–20 | 130°–94° | Інтер’єри, архітектура, астрозйомка |
| Ширококутні | 24–35 | 84°–63° | Репортаж, влогінг, пейзаж |
| Нормальні | 40–60 | 57°–40° | Універсальна зйомка, продукт |
| Портретні | 85–135 | 28°–18° | Портрет, весілля, студія |
| Телеоб’єктиви | 150–300 | 16°–8° | Спорт, концерти, дикій світ |
| Супертелеоб’єктиви | 400–800 | 6°–3° | Спорт з трибун, птахи, зйомка здалеку |
Якщо матриця менша за повний кадр, кадр ніби обрізається. Кроп-фактор APS-C становить ×1,5 (у Canon ×1,6), мікро 4/3 дає ×2. Тож 35 мм на Sony з APS-C показує те саме, що 50 мм на повному кадрі. А «ширококутник» 16 мм на такій камері виявиться звичайним 24 мм. Це краще з’ясувати до покупки.
Ширококутні та ультраширокі

Ресурс: Photography Life
Широкий кут вміщує кімнату цілком, і вам не доведеться відходити до протилежної стіни. Для бізнесу це, мабуть, найприбутковіший тип. Готелі, ресторани, орендовані квартири й шоуруми знімають зсередини саме на 16–24 мм. Інтер’єр зазвичай знімають зі штатива, тож світлосила тут не критична. Недорогі зуми на кшталт 16–35 мм f/4 цілком підходять для нерухомості. Блогерам із камерою на гімбалі або на витягнутій руці потрібен широкий кут, щоб вмістити в кадр і себе, і фон.
Є й побічний ефект: що ширший об’єктив, то більше він розтягує предмети біля країв кадру. Портрет з пів метра на 24 мм виходить із непропорційно великим носом. Профілем об’єктива в Lightroom це не виправити, бо винна відстань до обличчя, а не дефект скла.
Нормальні та портретні

Ресурс: Become a Better Photographer
50 мм — найуніверсальніші обʼєктиви: перспектива виглядає природно, тому на ній знімають і репортаж, і предметку. 35 мм часто використовується в документалістиці, бо дозволяє знімати людей у контексті, не нависаючи над ними.
85–135 мм це портретні фокусні. На них можна знімати з двох-трьох метрів, тож модель не лякається об'єктива біля носа, а обличчя не розтягується, як на 24 мм зблизька. Тому їх беруть для корпоративних портретів, весіль і лукбуків.
Проте f/1.4 тут підводить: на 85 мм з двох метрів у фокусі лишається менше п'яти сантиметрів. Ближнє око різке, дальнє вже м'яке, а клієнт дивиться саме на очі. Тому на практиці багато хто знімає зі стандартним обʼєктивом на f/2-2.8, а f/1.4 лишає для темних залів.
Телеоб’єктиви

Ресурс: Zosi
Телеоб’єктив потрібен там, де підійти ближче неможливо: сцена, паркан, футбольне поле. Ось що відбувається з кадром при зйомці з 100 метрів:
- на 200 мм ширина кадру становить близько 18 м;
- на 400 мм близько 9 м;
- на 600 мм близько 6 м.
Синиця чи горобець це 12-15 см. Щоб такий птах зайняв хоча б третину кадру на 600 мм, до нього має бути метрів десять, а підпустить не кожен. Тому орнітологи й фотографи дикої природи беруть супертеле, а часто ще й екстендер. Об'єктив важить кілька кілограмів, тож його носять на моноподі чи штативі з гімбальною головкою.
Фікс і зум

Ресурс: StudioBinder
Фікс (prime) має одну фокусну відстань, наприклад, 50 мм. Зум змінює її в діапазоні, наприклад, 24–70 мм. Головна відмінність — у світлосилі, тобто в тому, наскільки широко відкривається діафрагма.
Кожен «стоп» діафрагми — це вдвічі більше або менше світла: f/1.4 → f/2 → f/2.8 → f/4 → f/5.6. Від f/1.8 до f/5.6 різниця вже приблизно в 10 разів.
Різницю у світлосилі легко порахувати. Візьмемо тьмяне приміщення й витримку 1/100 с:
|
Об'єктив |
Діафрагма |
Потрібне ISO |
|
Фокусна відстань |
50 мм f/1.8 | Китовий 18-55 мм на 55 мм (f/5.6) |
| Потрібне ISO | близько 640 | близько 6400 |
На ISO 6400 шум доведеться чистити в Denoise у Lightroom, а разом із ним зникають дрібні деталі: текстура шкіри, тканини, волосся. Причина у діаметрі отвору. Число діафрагми це фокусна відстань, поділена на діаметр отвору, тож щоб 70-200 мм тримав f/2.8 на 200 мм, отвір має бути близько 71 мм, а у 50 мм f/1.8 він лише 28 мм. Тому світлосильні зуми великі й важкі (від 0,8 до 1,5 кг), а китові легкі й дешеві: на довгому краї діафрагма в них закривається до f/5.6.
Проте не варто відмовлятися від зумів через це. Коли міняти об'єктив ніколи, а кадри йдуть один за одним (конференція, корпоратив, репортаж для редакції), знімають трьома зумами f/2.8: 16-35 (або 14-24), 24-70 і 70-200 мм.
Фікси легші, на відкритій діафрагмі зазвичай різкіші, а за ті самі гроші дають світлішу діафрагму. Якщо ви знімаєте портрети чи камерні події, пара фіксів на кшталт 35 і 85 мм часто кращий вибір, ніж ще один зум.
Якщо ви ще не певні, що це надовго, беріть 50 мм f/1.8. У більшості брендів це найдешевший світлосильний об'єктив у лінійці. До того ж він добре тримає ціну: якщо захоплення мине, продасте його з невеликою втратою, а корпус дешевшає швидше.
Кіно- та відеооб’єктиви

Ресурс: SproutVideo
Фотооб'єктив можна поставити на відеокамеру, і він знімати буде. Різниця починається там, де над кадром працює команда: оператор, асистент, який веде фокус (фокус-пулер), колорист, що зводить кадри з різних камер. Кіноскло зроблене саме під таку роботу.
|
Параметр |
Фотооб'єктив |
Кіно- та відеооб'єктив |
Що це дає |
| Діафрагма | f-число, розрахункове | T-stop, виміряне на реальному склі | Два об'єктиви з однаковим T2.8 дають однакову яскравість кадру. У f/2.8 різниця між об'єктивами може сягати третини стопа, тож після заміни скла експозицію доводиться підганяти |
| Хід фокусного кільця | короткий, часто електронний | 270° і більше, зі шкалою відстаней | Довший хід дає точніше наведення. Асистент ставить фокус за шкалою, а не «на око» |
| Кільця | гладкі | зубчасті під follow focus | Фокус веде зубчаста передача на рукоятці, а не пальці по кільцю. Рух плавніший, а позначки на диску можна повторити |
| Діафрагма під час запису | ступенева, з клацанням | плавна, без клацань | Яскравість можна змінювати прямо в кадрі, без стрибка й звуку |
| Дихання фокусу | часто помітне | мінімальне | Коли фокус переходить з обличчя на фон, кадр не «наїжджає» |
| Зум | varifocal: фокус збивається при зумінні | parfocal: фокус тримається | Навели на крупному плані, відкотили на загальний, і різкість лишилась |
| Комплект | різні розміри й положення кілець | у серії однакові | При зміні об'єктива не треба перебудовувати матбокс і follow focus, а колір і контраст між об'єктивами узгоджені |
Зубчасті кільця потрібні для фокус-трекінгу. Фокус-пулер працює саме з ним, і система вимагає механічного зчеплення. Уніфікований діаметр у серії означає, що матбокс не треба перебудовувати щоразу, коли оператор змінює об’єктив. Для продакшенів і ренталів це і є аргумент на користь кіноскла: комплект працює з різними камерами.
Для менших команд і самостійних відеографів є компроміс: «кіно-версії» фотооптики. Оптична схема та сама, але з зубцями, T-stop і безклацною діафрагмою. Для блогерів і невеликих студій це найкоротший шлях до кіношного робочого процесу без астрономічних сум.
Анаморфотні обʼєктиви

Ресурс: Fstoppers
Анаморф стискає картинку по горизонталі, а в монтажі її розтягують назад (у DaVinci Resolve чи Premiere це налаштування Desqueeze). Беруть його заради вигляду кадру: овальне боке, довгі горизонтальні відблиски й широкий формат, який глядач одразу читає як «кіно».
Є й практична причина. Щоб зробити з 16:9 кінотеатральні 2,39:1, звичайний кадр обрізають зверху й знизу, і чверть пікселів пропадає. Анаморф 1,33× дає такий формат без обрізання, на всю матрицю.
Тому анаморфні об'єктиви беруть для реклами, кліпів і брендових роликів, які не мають виглядати як корпоратив, а рентали тримають їх у парку під кіно- та кліпові проєкти. Мінуси відомі: ціна, вага, а фокус ловити важче, бо на моніторі картинка спершу стиснута, і доводиться вмикати десквіз у видошукачі.
Для репортажу й швидких подій анаморфот не підходить. Для самостійних відеографів є дешевший вхід: анаморфна насадка на звичайний об'єктив, але якість картинки в неї нижча.
Телевізійні об’єктиви

Ресурс: Canon Europe
Новинні бригади й студії працюють з іншою оптикою: ENG-об’єктиви для камер із матрицями 2/3″ (байонет B4). Це зуми 20× і більше з вбудованим сервоприводом і екстендером. Один об’єктив покриває діапазон від загального плану до крупного, і оператору не потрібно нічого міняти на камері.
Спеціалізована оптика
Макро

Ресурс: Digital Photography School
Справжнє макро — це масштаб від 1:1 і вище. При 1:1 предмет завширшки 36 мм повністю заповнює кадр повного формату, а при 2:1 і більше (супермакро) предмет на матриці ще більший за реальний. Об'єктиви з позначкою «macro» і масштабом 1:4 чи 1:3 до справжнього макро не належать: вони просто фокусуються ближче за звичайні.
Для інтернет-магазинів ювелірки, годинників чи електроніки справжнє макро означає, що кожну оправу й гравіювання видно на сайті.Є й особливість: при 1:1 зона різкості становить близько міліметра, тому для предметної зйомки користуються фокус-стекінгом (Helicon Focus або Photoshop), склеюючи кілька кадрів з різною площиною фокусу.
Tilt-shift

Ресурс: Digital Photography School
Такі обʼєктиви знають за відео, де вулиця з машинами схожа на макет. Цей ефект дає рух tilt: оптика нахиляється, і різкою лишається вузька смуга кадру, а все вище й нижче неї розмите. Так виглядає зйомка дрібних предметів зблизька, тому мозок вирішує, що перед ним мініатюра.
Але більшість tilt-shift об'єктивів продається не заради нього. Професіонали купують їх через shift, зсув оптики вгору або вбік без нахилу камери. Він дає змогу знімати будівлі знизу, не збираючи вертикалі докупи, а також дзеркала, шафи й скло, не потрапляючи у відображення. Тому tilt-shift є в архітектурних студіях і в тих, хто знімає готелі та нерухомість. У предметній зйомці tilt використовують інакше: площина різкості лягає вздовж столу, і весь ряд годинників чи флаконів різкий без діафрагми f/16.
Для самого лише ефекту мініатюри купувати такий об'єктив варто, якщо ви робите таймлапси на постійній основі. Для разового ролика дешевше орендувати або зробити розмиття в постпродакшені. А ренталам tilt-shift потрібен у парку: беруть його рідко, але замінити нічим.
Колове чи діагональне
Тут легко купити не те, що треба.
|
Параметр |
Кругове |
Діагональне |
| Картинка | коло з чорними кутами, 180° в усі боки | на весь кадр, 180° по діагоналі |
| Фокусна на повному кадрі | близько 8 мм | 15–16 мм |
| Для чого | VR, планетарії, весь небосхил | екшн, кліпи, інтер'єри, астро |
Розмір матриці теж впливає. На кропнутій камері колове скло під повний кадр кола вже не дасть: картинка заповнить весь кадр, а кут стане меншим за 180°.
Вінтажна оптика

Ресурс: Digital Photography School
Це старі мануальні об'єктиви (радянські Helios і Jupiter, Canon FD, Minolta MD та інші), які ставлять на сучасні бездзеркалки через недорогий адаптер. Беруть їх заради картинки: м'якшої, менш контрастної, з характерними відблисками. Helios 44-2 відомий ще й закрученим боке. На цифрі це дає відчуття плівки, яке складно відтворити за допомогою плагінів.
Блогерам і ентузіастам це дешевий спосіб отримати характер картинки без дорогого скла. Відеографам відсутність автофокусу не заважає, бо відео й так часто знімають вручну. Багато хто з них використовує вінтаж, щоб «зм'якшити» надто чисту цифрову картинку. Продакшени й рентали тримають вінтажні кінокомплекти (наприклад, Canon K35) для проєктів, де потрібен плівковий вигляд.
Екземпляри відрізняються між собою, тому перед покупкою перевірте скло на грибок, наліт і масло на діафрагмі. Фокусуватися доведеться вручну, у цьому допомагає focus peaking на бездзеркалках.
Не підійде для подій, репортажу, спорту й дитячої зйомки, де потрібен швидкий автофокус. Не підійде й для предметки в магазині, де картинка має бути чистою й однаковою від кадру до кадру.
Кріплення (байонет) і сумісність
Байонет визначає, на яку камеру ставиться об’єктив. Основні варіанти:
- Canon: RF (бездзеркальні) та EF (DSLR);
- Sony: E/FE;
- Nikon: Z та F;
- L-mount: альянс Leica, Panasonic і Sigma;
- Fujifilm: X (APS-C) та GFX (середній формат);
- Мікро 4/3: Panasonic, OM System та інші;
- PL: стандарт кіноіндустрії.
Об'єктив має стояти на суворо визначеній відстані від матриці, інакше фокус не зійдеться. У дзеркальних камер (DSLR) між об'єктивом і матрицею є місце під дзеркало, тому ця відстань велика: у Canon EF вона становить 44 мм. У бездзеркалок дзеркала немає, і об'єктив стоїть значно ближче: 20 мм у Canon RF, 18 мм у Sony E.
Звідси перше правило: об'єктив від дзеркалки можна встановити на бездзеркалку. Адаптер для цього, по суті, порожня проставка, що відсуває об'єктив на ті 24-26 мм, яких бракує. Скла в ньому немає, тому якість картинки не падає. Так само на бездзеркалки ставлять і старі мануальні об'єктиви: M42, Canon FD, Helios.
А от на стареньку дзеркалку лінзу, заточену на нові mirrorless камери, не поставити. Об'єктив від бездзеркалки розрахований на коротку відстань, а дзеркальна камера тримає його надто далеко, тож фокус на нескінченність не зійдеться. Лікується це адаптером із додатковою лінзою, яка погіршує якість, тому на практиці так ніхто не робить.
Для купівлі це означає таке. Фірмовий адаптер (Canon EF-RF, Nikon FTZ) підтримує автофокус і стабілізацію. У перехідників між різними брендами, наприклад, Canon EF на Sony E, автофокус може працювати повільніше або взагалі не працювати. Тому перед покупкою перевіряйте саме свою збірку «камера, об'єктив і адаптер». Відеографам, які фокусуються вручну, ця проблема менш критична; фотографам, які знімають рух, важливіша.
Окремо про розмір матриці. Об’єктив APS-C на повнокадровій камері працює в режимі кропу. Ви платите за повний кадр, а отримуєте APS-C, і роздільна здатність падає приблизно в 2,25 раза. Аналогічно, кінооб’єктив під Super 35 на повному кадрі дасть віньєтування по кутах.
Що ще дивитися в специфікаціях
- Автофокус. Для фото важлива швидкість, для відео тиша й відсутність «пошуку» фокусу. Сучасні лінійні мотори (STM, USM, SSM та аналоги) тихіші за старі.
- Стабілізація. Оптична стабілізація в об’єктиві та IBIS у камері можуть працювати разом. Для зйомки з рук на довгих фокусних це суттєво.
- Захист від пилу та вологи. Для новинних і репортажних знімальних груп, які працюють під дощем, це не опція.
- Діаметр фільтра. Якщо всі ваші об’єктиви мають однакову різьбу (наприклад, 77 чи 82 мм), один набір ND і CPL фільтрів підійде всім. Інакше купуватимете перехідні кільця.
- Мінімальна дистанція фокусування. Для предметної зйомки й макро вона може бути важливішою за фокусну.
З чого почати
Спочатку визначте жанр і світло, в якому працюватимете. Потім збирайте комплект від базової трійки: зум для широкого плану, зум для середнього, зум чи фікс для теледілянки. Докуповуйте під конкретну проблему, а не «про запас».
Для ренталів логіка інша: беріть те, що замовляють щотижня, тобто ходові фокусні, серії та комплекти з уніфікованими розмірами. Спецоптику закуповуйте після того, як з’явиться стабільний попит. Детальніше про кожен тип обʼєктивів — в наших наступних матеріалах.
Якщо шукаєте те, що підійде саме вам, але не можете зрозуміти, яка саме оптика підійде найкраще — звертайтеся до спеціалістів Filmex Pro в чаті прямо на сайті, в улюбленому месенджері чи за телефонами, вказаними в контактній інформації.