Все, що ви хотіли знати про налаштування експозиції: найдетальніший гайд

Експозицію зазвичай вчать першою, а розуміють останньою. Тут треба влучити в правильну яскравість кадру. Від цього залежить, скільки даних ви збережете. Пересвічені ділянки втрачаються назавжди. Суцільне біле, де не залишилося жодної деталі, не відновить жоден RAW-конвертер. Ділянки, які недосвітили, ще можна врятувати, але підняття тіней у постпродакшені тягне за собою шум. Чим глибший провал, тим більше буде «ретроефекту». Тож кадр, правильно експонований на зйомці, завжди чистіший за той, який «витягнули» у Lightroom.

Що таке експозиція

Експозиція — це кількість світла, яка за час зйомки дійшла до матриці та потрапила на зображення. Забагато світла дає пересвіт: світлі ділянки стають рівними білими без жодної деталі. Замало дає недосвіт: тіні провалюються в чорне, а якщо їх підтягувати, звідти лізе шум.

Візьмемо зйомку лукбуку для бренду, який шиє з білого льону. Студія з великими вікнами та світлими стінами. Фотограф знімає в автоматичному режимі й після зйомки бачить, що все сіре. Він намагається підтягнути яскравість в Lightroom, але це призводить до шуму та втрати деталей одягу.

А чому камера так вчинила? Вбудований експонометр вимірює світло, яке відбивається від сцени, і підбирає витримку та діафрагму так, щоб середня яскравість кадру лягла на середньо-сірий рівень. Світла студія з білими стінами дає високі значення, тож експозиція зменшується, і біле стає сіруватим.

У темній сцені механізм зворотний. Вся кімната стає темнішою, ніж була. Саме тому експозицію варто вміти виставляти самостійно.

Три важелі експозиції

Ресурс: Creative RAW

Яскравість кадру задають три параметри. Діафрагма і витримка визначають, скільки світла дійде до матриці, а ISO визначає, наскільки  сигнал буде підсилено.

Для вимірювання змін використовують стоп: один стоп змінює яскравість кадру вдвічі. Кожен із трьох параметрів має власні кроки:

Повний ряд діафрагм виглядає так: f/1.4, 2, 2.8, 4, 5.6, 8, 11, 16. Кожен наступний номер у ньому пропускає вдвічі менше світла.

Одну й ту саму яскравість можна отримати різними способами, бо діафрагма і витримка працюють у парі. Коли отвір широкий, світла заходить багато. Тож збирати його потрібно  недовго. Коли отвір прикритий, світла заходить мало, і збирати його треба довше.

Порядок налаштувань залежить від того, що в кадрі найважливіше. Нижче чотири типові задачі, і в кожної свій пріоритет.

Пейзаж і природа без руху

Ресурс: Photography Life

Поспішати тут нікуди, тож головні параметри — діафрагма й ISO, а витримка підлаштовується під них.

• Базові налаштування. Штатив, базове ISO камери (зазвичай 100–200) і діафрагма f/8–f/11. На f/16 і далі дифракція починає м’якшити зображення.
• Витримка. Якщо в кадрі нічого не рухається, вона може тривати кілька секунд. Вітер змінює це: трава й листя на 1/2 с перетворюються на розмиті плями. У вітряну погоду скорочуйте витримку й підвищуйте ISO.
• Світанок і захід. Різниця яскравості між небом і землею часто перевищує те, що вміщує матриця (сучасні камери утримують приблизно 12–14 стопів). Є два виходи: брекетинг із трьох кадрів із кроком ±2 EV зі склеюванням у Lightroom або Photoshop, або градієнтний ND-фільтр.

Тварини й птахи в русі відносяться до наступного підрозділу.

Швидкий спорт

Ресурс: PhotoTraces

Тут усе вирішує витримка. Типовий підхід: режим M, витримка виставлена під сюжет, діафрагма відкрита на максимум, ISO в авто з верхнім обмеженням.

У панорамуванні витримка довга навмисно: камера їде за об’єктом, він залишається різким, а фон розтягується в смуги.

У закритих аренах світла мало, тож на 1/1000 с і f/2.8 ISO легко виростає до 3200–12800. Це нормально, шум у такому жанрі менше зло, ніж змазаний кадр. Друга пастка в арені — мерехтіння освітлення. На коротких витримках яскравість і колір можуть змінюватися від кадру до кадру. У більшості сучасних камер для цього є режим anti-flicker (режим зменшення мерехтіння). Ще одна деталь: електронний затвор на матрицях без стекової архітектури перекошує швидкі об’єкти, тому для спорту обирають механічний затвор або камеру зі швидким зчитуванням.

Портрети й зйомка одягу

Ресурс: Hunter and Sarah Photograpghy

• Діафрагма. Для портрета з розмитим тлом використовуйте f/1.8–2.8. На повному кадрі з об’єктивом 85 мм, f/1.8 і дистанції 2 м різка зона становить близько 6 см, тож фокусуйтеся на найближчому до камери об’єкті. Для зйомки одягу потрібна f/5.6–8: на f/1.8 різким буде лише фрагмент костюма, а текстура тканини, заради якої клієнт купує, розпливеться.
• Витримка. З рук не робіть її довшою за одиницю, поділену на фокусну відстань об'єктива в міліметрах. З об'єктивом 85 мм це 1/85 с, на практиці беруть найближче стандартне значення в запас: 1/100 або 1/125 с. Довгий об'єктив збільшує тремтіння рук. Тому чим він довший, тим коротша витримка потрібна. Якщо модель рухається, а тканина розвівається, беріть 1/250–1/500 с.
• ISO. Базове значення камери. Шум найкраще видно на гладкій шкірі та однотонних тканинах. Враховуйте що чим вище ISO, тим сильнішим буде «зерно».
• Замір. У студії найнадійніший ручний експонометр у режимі падаючого світла: він вимірює світло на об’єкті. Без нього допоможуть сіра картка та гістограма. Якщо міряєте по обличчю, експонометр посадить шкіру на середньо-сірий. Як орієнтир, для світлої шкіри додайте близько +1 EV, для темної за потреби віднімайте близько 1 EV.
• Колір. Дивіться RGB-гістограму. Насичені червоні або яскраво-сині можуть втратити деталі в одному каналі, коли загальна гістограма яскравості виглядає нормально. У каталозі це означає, що колір на сайті розійдеться з кольором виробу.

Відео

На фотозйомці витримкою легко підганяти яскравість. У відео вона відповідає за те, як виглядає рух, тому її обирають один раз під частоту кадрів і далі не чіпають. Правило називається правилом 180°: витримка дорівнює 1/(2×fps), тобто затвор відкритий приблизно половину часу, відведеного на один кадр. Назва походить від кіноплівкових камер, де затвором був обертовий диск із вирізом у формі півкола, тобто на 180°.

Занадто коротка витримка дає різкі кадри без природного розмиття. Дуже довга, розмазує швидкі жести.

Тому яскравість у відео регулюють іншими інструментами, такими як діафрагма, ISO і ND-фільтри. Діафрагма задає глибину різкості, тобто вигляд кадру, тож якщо вона вже обрана під розмите тло, чіпати її шкода. ISO піднімає шум. ND-фільтр — це нейтральне темне скло перед об’єктивом, на кшталт сонцезахисних окулярів для камери. Воно зменшує кількість світла й майже не змінює колір, тому на яскравому світлі вдаються саме до нього.

Приклад із цифрами. Сонячний день, ISO 100, знімаємо 25 к/с, тож витримка 1/50 с. Яка діафрагма потрібна без фільтра? За правилом «сонячної шістнадцятки» (Sunny 16) у ясний день при ISO 100 і витримці 1/100 с правильна діафрагма f/16. Наша витримка вдвічі довша, світла збирається вдвічі більше, тому діафрагму треба прикрити на один стоп, до f/22.

Тепер припустимо, що ви хочете f/2.8 заради розмитого фону. Рахуємо кроки по ряду діафрагм: f/22 → 16 → 11 → 8 → 5.6 → 4 → 2.8. Це шість стопів, тобто шість стопів світла, які потрібно прибрати. Їх прибирає ND-фільтр на 6 стопів, тобто ND64.

Як читати назви ND-фільтрів? Виробники підписують ND трьома способами.

При зйомці в Log, виставляйте ISO, яке виробник називає базовим для цього профілю: на ньому динамічний діапазон найбільший. Підвищуючи ISO, ви втрачаєте запас світлих ділянок. Деякі камери мають два базові значення: перше — для яскравих сцен, друге — для темних.

Log-картинка на екрані виглядає тьмяною й плоскою, і так має бути. Увімкніть LUT-перегляд, щоб бачити контрастне зображення, а експозицію визначайте за зеброю й waveform, виставивши рівень зебри за рекомендацією виробника для вашого профілю.

Як налаштовувати експозицію для портретів

У портреті порядок такий: діафрагма, витримка, ISO, і наприкінці перевірка шкіри на гістограмі.

• Діафрагма. Для розмитого фону беріть f/1.8–2.8. Різка зона на портретній дистанції вузька: на повному кадрі з об'єктивом 85 мм і f/1.8 на відстані 2 м вона становить близько 6 см. Тому фокусуйтеся на найближче до камери око. Якщо людей кілька або обличчя повернуте під кутом, прикрийте діафрагму до f/4–5.6.
• Витримка. З рук на повному кадрі не робіть її довшою за 1/фокусну відстань: для 85 мм це 1/125 с і коротше (зі стабілізацією можна довше). Для живих портретів, де людина говорить, сміється, а волосся рухається, беріть 1/200–1/250 с. Зі спалахом витримка в межах синхровитримки (зазвичай 1/200–1/250 с) на світло від спалаху не впливає і керує лише фоновим освітленням.
• ISO. Починайте з базового значення камери, зазвичай 100–200. Піднімайте його лише тоді, коли діафрагма й витримка вже не дають потрібної яскравості. У портреті шум найкраще видно на гладкій шкірі й на однотонному фоні.
• Замір по обличчю. Експонометр прагне зробити шкіру середньо-сірою, тож світлу шкіру він затемнює, а темну освітлює. Орієнтир із зональної системи: світла шкіра приблизно на стоп світліша за середньо-сірий, темна приблизно на стоп темніша. Тому для світлої шкіри додайте експокорекцію в плюс, для темної за потреби відніміть, і перевіряйте результат за гістограмою.
• Світлі місця на обличчі. Лоб, ніс і щоки першими йдуть у пересвіт. Якщо там немає деталей, RAW їх не поверне, тож стежте за гістограмою або зеброю саме на цих ділянках.
• Яскраве вікно за спиною моделі. Матричний замір бачить світле тло й затемнює обличчя. Виміряйте світло точково по обличчю, додайте відбивач або заповнювальний спалах. Вікно при цьому, ймовірно, пересвітиться, і це доведеться прийняти як ціну за правильну шкіру.

Як налаштовувати на практиці

Три параметри з розділу вище однакові в усіх жанрах. Тут розбираємо інструменти камери, які показують, чи правильна яскравість кадру, і дають можливість виправити її до того, як ви відзнімете сотню невдалих кадрів.

Режими зйомки

На диску або в меню камери є кілька режимів. Різниця між ними в тому, які параметри камера вирішує за вас.

Новачкам варто почати з автоматичного режиму. Ви обираєте діафрагму, камера підбирає витримку, а яскравість ви підправляєте. У більшості камер у налаштуваннях Auto ISO можна задати мінімальну витримку, нижче якої вона не опуститься.

Режим M з Auto ISO підходить, коли важливі і діафрагма, і витримка. Наприклад, вам потрібна f/2.8 для розмитого фону й 1/500 с, щоб заморозити рух. Ви задаєте обидва значення, а камера добирає яскравість через ISO.

Повністю ручний режим із фіксованим ISO підійде для студій зі стабільним освітленням.

Експокорекція

Експокорекція повідомляє камері, що в цій сцені правильна яскравість вища або нижча за ту, яку вона розрахувала. Одиниця тут — EV. Це той самий стоп: +1 EV робить кадр удвічі яскравішим, −1 EV удвічі темнішим. Зазвичай шкала йде від −3 до +3 EV або ширше, кроками по 1/3.

Знак залежить від сцени. Світлі сцени (сніг, пляж, біла студія) камера затемнює, тому для них потрібно +1…+2 EV. Темні сцени (чорний фон, нічна вулиця) вона підсвічує, тому для них потрібен мінус, залежно від сцени на 1–2 EV.

Працює експокорекція в режимах P, A і S. У режимі M з фіксованим ISO вона нічого не змінює, бо там яскравість задаєте ви самі.

Гістограма і попередження про пересвіт

Гістограма — це графік розподілу яскравості пікселів у кадрі. Горизонтальна вісь іде від чорного зліва до білого справа, вертикальна показує, скільки пікселів мають відповідну яскравість. Гора біля лівого краю означає темний кадр, біля правого — світлий, посередині переважають середні тони.

Проблема починається, коли графік впирається в край і обривається. Обрив справа означає пересвіт: у цих пікселях немає ніяких даних. Обрив зліва означає провал тіней до чорного. Це критично для шкіри, тканини й неба з деталями.

RAW і зсув експозиції вправо

RAW зберігає дані матриці лінійно. Найсвітліший стоп містить приблизно половину всіх рівнів яскравості у файлі, наступний — чверть, наступний — одну восьму і так далі. У тінях рівнів мало, і саме там найбільше шуму. Коли ви підтягуєте тіні в Lightroom, ви розтягуєте цей мізерний запас, і з’являється каша.

Звідси техніка експонування вправо (ETTR, expose to the right): знімайте якомога яскравіше, але без пересвіту важливих ділянок, а в Lightroom потім зменшіть Exposure. Матриця збере більше світла, шум залежить від цієї кількості, а підняття яскравості в постобробці її не збільшує.

На практиці додайте +1/3…+1 EV, поки гістограма не опиниться біля правого краю, не торкаючись його. Кадр на екрані здаватиметься занадто світлим, так і має бути. Техніка потребує стабільного світла, тому в спорті й репортажах зі швидко мінливими умовами її застосовувати нема коли. У JPEG вона не працює, бо камера вже обробила кадр. Якщо на світлих ділянках є важливі деталі, як у білому льоні, перегляньте RGB-гістограму.

Порядок дій на зйомці

1. Оберіть режим і початкові параметри під жанр (розділи вище).
2. Поставте замір: матричний, якщо немає причини обрати інший.
3. Зробіть пробний кадр.
4. Перевірте гістограму та попередження про пересвіт.
5. Скоригуйте. Кадр світліший чи темніший за потрібне: змініть експокорекцію (у P, A, S) або параметри (у M). Пересвіт у важливій ділянці: зменште експозицію.
6. Повторюйте перевірку, коли змінилося світло: з’явилася хмара, ви перейшли в іншу кімнату, змінили кут відносно вікна.

Підсумок

Камера бачить лише яскравість і тягне її до середньо-сірого, тому білий льон у неї сіріє, а чорний фон світлішає. Що в кадрі має лишитися світлим, що — темним і де потрібні деталі, знаєте тільки ви. Діафрагма, витримка й ISO дають вам важелі, щоб це втілити, а гістограма показує, чи вдалося.

Перевірте на практиці: режим A, аркуш білого паперу на весь кадр, знімок. Папір вийде сірим. Додайте +1…+2 EV, і він знову стане білим. Це займає дві хвилини.