Рано чи пізно кожен фотограф, який освоїв зйомку зі спалахом на камері, відчуває, що хоче більшого. Картинка виходить технічно правильною, але чогось бракує: об'єму, характеру, того особливого світла, яке перетворює звичайний знімок на справжній портрет. Саме в цей момент починається нова пригода під назвою «зйомка з виносним спалахом». Для українських фотографів, які працюють на студійних сесіях, весіллях або в домашніх умовах, опанування базових схем освітлення відкриває зовсім інший рівень творчих можливостей.
Перший крок на цьому шляху — зняти спалах із камери. Це одразу вирішує проблему ефекту «червоних очей» від прямого фронтального світла і дає обличчю об'єм та тривимірність, якої просто неможливо досягти при прямому імпульсі. Важливо також розуміти, що описані нижче схеми однаково добре працюють як із компактними виносними спалахами на тригерах, так і з моноблоками або навіть постійним світлом. Постійне світло має особливу перевагу: ви бачите результат ще до натискання кнопки затвора, що робить навчання значно швидшим та інтуїтивнішим. Багато студійних моноблоків також мають вбудовану лампу-пілот, яка дозволяє попередньо оцінити малюнок світла.
Базові принципи роботи з одним джерелом світла
Більшість класичних портретних схем освітлення будуються навколо одного головного джерела світла. Це не обмеження, а навпаки, чудова можливість зрозуміти фундаментальні закони того, як світло формує обличчя, підкреслює або пом'якшує риси, створює настрій і атмосферу знімка. Одне джерело простіше контролювати, легше переміщувати і набагато зручніше аналізувати в навчальних цілях.
Для всіх наведених нижче схем вам знадобляться спалах або моноблок, парасоля (відбивна або прозора), штатив для світла і, за бажанням, відбивна картка або невеликий рефлектор. Більшість із цього обладнання доступна на українському ринку за цілком розумні гроші, а деякі елементи, наприклад відбивну картку, легко зробити самостійно. Головне, що для старту не потрібна ціла студія: описані схеми чудово реалізуються у звичайній кімнаті з нейтральними стінами.
Класичні схеми портретного освітлення: від м'якого до драматичного
Нижче розглянуто п'ять перевірених схем, кожна з яких дає унікальний результат і підходить для різних портретних завдань. Вони наведені в порядку зростання контрасту та драматичності: від найм'якшого і найуніверсальнішого до найбільш кінематографічного. Освоївши їх по черзі, ви отримаєте інструментарій, достатній для більшості комерційних і творчих портретних зйомок.
Схема 45/45: золотий стандарт портретного світла
Назва описує геометрію розташування: джерело світла знаходиться під кутом 45 градусів збоку від суб'єкта і 45 градусів за вертикаллю нахилено вниз. Спалах направляється в парасолю або крізь неї, штатив розміщується ліворуч або праворуч від об'єкта зйомки і піднімається приблизно на 150 сантиметрів для моделі, яка сидить на стільці. Вісь парасолі повинна бути направлена вниз, у бік обличчя. Цей метод дає красивий перепад між світлою і тіньовою сторонами обличчя у співвідношенні приблизно два до трьох, що сприймається як природне і лестиве для більшості типів обличчя.
Для тонкого управління тінями в цій схемі чудово працює відбивна картка, розташована з темного боку від суб'єкта. Переміщуючи картку ближче або далі, ви регулюєте ступінь заповнення тіні. Спробуйте по черзі білу, срібну і золоту поверхні: кожна дає помітно різний ефект за теплотою і яскравістю відбитого світла. Ця схема є найуніверсальнішою з усіх і підходить для портретів будь-якого жанру.
Краса та Beauty Lighting: світло для косметичних зйомок
Beauty Lighting традиційно виконується з бьюті-дишем, але прозора парасоля без чорного чохла-відбивача дає дуже близький результат. Після зняття чорного чохла парасолю розвертають опуклою стороною до суб'єкта, тобто в протилежному від звичного напрямку. Парасоля розміщується досить близько до об'єкта і направляється вниз під значним кутом, щоб вісь прямо «дивилася» в центр обличчя.
Прозора парасоля в такому положенні дає відносно чітке і деталізоване світло, схоже на бьюті-диш, але через відкриту спину частина світла розсіюється по приміщенню, знижуючи загальний контраст. Це робить схему особливо вдалою для косметичних і beauty-зйомок, де важлива фактура шкіри. Для таких зйомок рекомендується використовувати світлі або нейтральні фони: вони не «з'їдатимуть» розсіяне світло і не створюватимуть зайвих колірних відблисків на обличчі. Невелика відбивна картка на колінах моделі стане гарним доповненням для підсвічування знизу.
Схема Рембрандта: драматичний малюнок із трикутником світла
Цю схему названо на честь голландського майстра живопису через характерний трикутник світла на затіненій стороні обличчя, який є впізнаваною рисою портретів Рембрандта. Технічно це більш екстремальна версія схеми 45/45: джерело світла відсувається далі вбік, приблизно на 55–60 градусів від осі камери, і піднімається вище, до 180 сантиметрів для сидячої моделі. Парасоля повинна мати чорний чохол, щоб обмежити розсіювання і зберегти контраст.
Схема Рембрандта практично завжди використовується в затемненому приміщенні або студії з темними стінами. Головний орієнтир правильного налаштування: на щоці з тіньового боку обличчя має з'явитися невеликий трикутник світла. З точки зору класичного канону, цей трикутник має бути замкнутим знизу, але на практиці навіть незамкнений варіант виглядає переконливо, якщо загальний малюнок світла красивий. За потреби можна пом'якшити тіні за допомогою відбивної картки.
Ще дві схеми для сміливих рішень
Після освоєння трьох базових схем логічно рухатися далі, до більш контрастних і кінематографічних варіантів. Кожна наступна схема посилює драматизм знімка і вимагає більш точного налаштування, зате результат одразу виділяється на фоні стандартних портретів. Ці підходи особливо популярні серед фотографів, які знімають музикантів, актрів або бізнес-портрети для корпоративних клієнтів.
Нижче наведено дві схеми, які варто додати до своєї практики після впевненого освоєння попередніх трьох:
● Роздільне освітлення (Split Lighting): джерело світла переміщується рівно на 90 градусів збоку від осі камери, буквально ділячи обличчя на дві рівні половини: повністю освітлену і повністю затіньовану. Ідеально, якщо в темному оці залишається лише тонкий відблиск. Рефлектор або відбивна картка з тіньового боку дозволяє додати деталей у тінях або висвітлити волосся і відокремити суб'єкта від фону.
● Широке і коротке освітлення (Broad та Short Lighting): обидві схеми базуються на геометрії 45/45, але відрізняються положенням обличчя відносно джерела. При широкому освітленні більша, «широка» частина обличчя, яку бачить камера, знаходиться у світлі. При короткому ширша частина обличчя залишається в тіні, а у світлі перебуває менша, «коротка» сторона. Перший варіант зорово розширює обличчя, другий звужує і подовжує.
Ці дві схеми часто виникають самі по собі під час активної портретної сесії, коли модель повертає голову і змінює ракурс. Навчіться розпізнавати їх у реальному часі і ви зможете свідомо керувати характером освітлення, не зупиняючи зйомку для перестановки обладнання. Саме ця навичка відрізняє досвідченого портретного фотографа від того, хто просто дотримується схем.
Як розвинути «бачення світла»?
Найцінніше, що дає вивчення портретних схем освітлення, це не набір технічних прийомів, а розвиток особливого способу сприйняття навколишнього простору. Починаючи аналізувати, звідки падає світло на обличчя людини в кафе, на вулиці або в метро, ви поступово формуєте інтуїцію, яка потім автоматично переноситься на студійну роботу.
Ми щодня проходимо повз сотні потенційних портретів із цікавим і неповторним освітленням, просто не помічаємо їх. Навчіться запитувати себе: звідки йде світло, як воно відбивається, яку атмосферу створює і як цього можна досягти за допомогою штучного освітлення. З часом ці питання ставатимуть рефлекторними, і ви виявите, що насправді навчилися бачити так, як бачать найкращі портретні фотографи.
Анатолій Матвійчук
Сторінка автора
